Методичні рекомендації

Методичні рекомендації щодо впровадження інклюзивної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах

Головна мета інклюзивної школи – дати всім учням можливість повноцінного соціального життя, активної участі в житті колективу, забезпечуючи взаємодію учасників групи,  турботу одне про одного як членів співтовариства.

Завдання інклюзивної освіти полягає в організації навчально-виховного процесу, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей; розробці системи надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами; створенні позитивного клімату в шкільному середовищі.

Доцільним у процесі планування роботи  загальноосвітнього закладу щодо впровадження інклюзивної освіти  на наступний навчальний рік є дотримання:

• нормативно-правової бази:
  • Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства»;
  • «Про реабілітацію інвалідів в Україні»;
  • Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
  • Концепції розвитку інклюзивного навчання;
  • Програм, наказів, розпоряджень у галузі інклюзивної освіти тощо;
• трактування понять «інклюзивної освіти», як системи освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу;
• «інтеграції», як процесу введення дітей з особливими освітніми потребами в загальний освітній простір;
• «дітей з особливими освітніми потребами», як учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми;
• «інклюзивної школи», як закладу освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей;
• особистісно-орієнтованої моделі навчання:
  • вчителі визнають, що кожна дитина розвивається у власному темпі і має індивідуальні особливості;
  • вчителі діють, перш за все, як помічники (фасилітатори), а лише потім як викладачі;
  • навчання – це постійний процес;
  • учням пропонуються конкретні навчальні завдання з відомим багажем досвіду;
  • навчання в школі надихає на нові досягнення і приносить задоволення;
  • учні активно залучаються до розв’язання проблем і планування;
  • наголос робиться на розумінні основних понять;
  • вчителі створюють навчальні ситуації, орієнтовані на прямий досвід, суспільні взаємодії та дослідження;
  • вчителі сприймають запитання дітей і скеровують їхнє мислення за допомогою запитань, що потребують розгорнутої відповіді;
  • учні працюють парами і малими групами;
  • батьки розглядаються як перші вчителі та партнери;
  • спілкування з сім’ями починається на початку навчального року і продовжують до закінчення закладу;
• наступних рекомендацій:
  • продовжити систематичне обговорення питань стосовно інтегрованого та інклюзивного навчання на нарадах, семінарах (орієнтовні теми: «Інклюзивна освіта: проблеми та перспективи», «Уроки Доброти і Милосердя», «Школа – зручна для всіх», «Дивись на нас, як на рівних»);
  • співпрацювати з представниками реабілітаційних центрів, соціальних служб, медичних установ;
  • відвідувати заходи, на яких розглядаються питання щодо особливостей організації навчально-виховного процесу для дітей з особливими освітніми потребами;
  • включати в плани методичних об’єднань питання щодо специфіки роботи з дітьми з особливими потребами (результатами засідань можуть бути методичні рекомендації, буклети, бюлетні, інформаційні листівки);
  • створити творчі групи вчителів або міждисциплінарні команди, до складу яких входили б психолог, соціальний педагог, класні керівники;
  • зробити добірку спеціальних програм та підручників, наочних та дидактичних матеріалів, підшивки газет, журналів;
  • поповнювати інформаційний розділ «Радимо прочитати, ознайомитись» на стенді «Методичний куточок» матеріалами про інклюзивне та інтегроване навчання;
  • використовувати в роботі схему «Діти з особливими потребами»: